Мені дивно, що стільки людей ніяк не можуть "знайти національну ідею". Її давно знайдено і втілено у вигляді Держави Україна. Чого в нас нема - то це національної доктрини. Тобто - відповіді на питання, навіщо ми живемо на світі.
Я для себе сформулював Нац.Доктрину
Формулювання, на перший погляд, звучить наївно, але це тільки на перший погляд.
"Стати божим народом". Варіант: "Стати народом-богоносцем".
Це не має нічого спільного з церквами, конфесіями чи релігіями. Це наближення до Бога "по всіх фронтах" - духовне, інформаційне (наукове в т.ч.), екологічне. Це втілення принципів фізичної економії, це пріоритет природоохоронного підходу, це підвищення родючості ґрунтів, це "аграрна контрреволюція", коли замість добрив та дикунського "обробітку" землі буде застосовано всі досягнення агрономії, агрометеорології тощо. Це поновлення ролі моральних засад високого потенціалу - коли вони не згасають з часом і не розмиваються, а працюють "автоматично" століттями. Це розробка нових методів навчання, які б максимально реалізували можливості мозку. Це реабілітація євгеніки, врешті-решт. Ще багато можна писати, а це я так, накидав на коліні.
"Країна гостро потребує героя".
Національні доктрини починають втілювати маніяки, легіонери по Клімову. У нас їх поки що мало - етнос бо селянський, генетично здоровий. Однак виродженці вже почали з'являтися, судячи з літератури - дереші, жадани, інші подібні. Ще покоління і набереться їх критична кількість - тоlі й віз зрушить з місця. Аби не прилетіла Нібіру...
Нації самі не будують і самі не будуються. Потрібен "легіонер", виродженець, гіперактивний гомосексуаліст, альфа-самець, який нагне всіх мужиків нації і примусить втілювати його ідеї - або хворобливі, або, якщо йому трапиться Феофан Прокопович, не дуже хворобливі. Тільки вожді будують нації. Неможливо збудувати націю на основі "добробуту". Ідея має бути достатньо божевільна, щоб стати реальною рушійною силою.
Не нація божевільна має бути, а ідея божевільна у своїй красі й заманливості. Нація ж має бути сповнена ентузіазму та віри в свої сили, яку дають вожді й герої. Ніколи люди не боротимуться за товщий бутерброд. Тільки битимуться. І - на всіх бутербродів не вистачить, Земля дуже маленька, левову пайку бутерів заберуть ті, що на прикупі. Треба інтенсифікувати мозкову діяльність, думати, як не віддати зайвого, лишити собі хоч посівне. Загалом тепер справді настає кінець історії, мінімалізувати катастрофічні результати вже близьких подій - от завдання для героїв і для мудреців.
Щоб піти в диктатори, треба бути героєм. Бо кандидатів давлять КАМАЗами ще на підльоті.
У героя має бути підручний мудрець. Щоб навчив обминати КАМАЗи, ухилятися від тепловізорів і делікатно підказував, куди треба вести охоплений ентузіазмом народ.
На всякого героя а тим паче вождя, у воріженьків давно зібрано палату мудреців. Перемудрують. Героєві дуже багато мозку не потрібно. Потрібне вміння приймати рішення, потрібна інтуїція. І освіта для нього не головне. У більшості видатних вождів освіта була благенька. Хіба що Александр Великий та Кхієу Сампфан мали пристойну освіту.
Найефективніша буде зв'язка "вождь+мудрець". Придивімося - чи не ховається за спиною всякого диктатора непомітний мудрагель? Принаймні в буйних публічних осіб такий "дорадник" спостерігається. У Распутіна - Сімановіч, у Трохима Денисовича - Презент... Цікава тема, треба буде дослідити, кажу сам собі...
