Як батько, я вважаю за головний обов'язок навчити своїх дітей, що таке добро і що таке зло. Відчувати різницю між ними. За добрі вчинки стимулюю, за злі - накладаю стягнення. Для цього я маю своє розуміння добра, ним керуюся і передаю його дітям.
А дивна особа, яку одна зі світових релігій вважає богом, знала що таке добро і що таке зло - проте своїм дітям заборонила це знати! Мовляв - убивайте, дітки, крадьте, грабуйте - зла для вас не існує. А коли діти випадково довідалися, що між цими термодинамічними поняттями існує відмінність, ця особа вигнала їх зі збалансованої екосисистеми! Ще й при цьому комусь казала: "Ось став чоловік немов один із Нас" - хоч, за означенням, вона мала бути одна-єдина, бо ж монотеїзм. А жерці цієї релігії й досі годують овець своїх мнясом та кров'ю буцімто сина тієї особи...
А чи не Сатані ви молитесь, панове?
це ви,прошу пана,так про Християнство? То, мабудь,ви той - "рідної віри"???, себто поганської прихильник??? тоді зрозуміло....
ВідповістиВидалитиІ вільнодумець. І звик до всього підходити аналітично.
ВідповістиВидалития не зрозумів,- ви атеїст,язичник,буддист чи сам по собі???
ВідповістиВидалитиСам по собі.
ВідповістиВидалитиМені теж вітхозавітний бог - чужий і дикий, нічим не кращий за поганських богів яких треба умилостивлювати (а то ще і гірше, бо не фруктами а кров'ю)
ВідповістиВидалитиАле вже у Новому Заповіті я для себе бачу набагато більше близкього і маю улюблені вислови. Зокрема ось цей : "не те оскверняє вуста, що входить, а те що виходить".
Я і раніше так робила.. а тепер хоч знаю як це називається. :)
Тому навіть у старому Заповіті бачу цікаву алегорію дерева пізнання.. воїстину, поки людина була твариною, то не оцінювала своїх вчинків і не знала чи добро вона творить чи зло (як і тварини не оцінюють, хіба "заражаються" живучи з людьми і відчуваючи докори сумління коли порушать прищеплені правила). А коли замислилася і зробила першу оцінку своїх вчинків - тут же втратила "рай" який мала, блаженство відсутності совісті, оцінок, осмислення себе і своїх дій, внутрішніх конфліктів..
Ніяк інакше "дерево пізнання" я розуміти не можу.
Але при цьому розумінні не має місця для пояснення - так що ж хотів Бог від людей, для чого їх створив, яким був його задум і що саме пішло не так..
Злі язики кажуть що Старий Заповіт - поєднання "насмиканих" початків різних міфів, там кілька "сюжетних ліній" (Ліліт в тому числі і ще деякі згадки про те, що не було пояснене в попередніх главах), тому так мало логіки, навіть релігійної і "стрункості сюжету".
А ще (я теж вільнодумна :) хоч до церкви приходжу. коли там порожньо і нікого немає.. :) ) я придумала своє пояснення про те для чого Христос придумав всі ці слова про Жертву і Агнця.
Він намагався (на міру можливостей щоб не вийти за рамки Старого заповіту, за яким жиди юдеї) показати що суть - у глибині, а не у формальностях, в любові а не у жертовниках і фактично тому ж умилостивленні жертвами що і у язичників.. і щоб припинити ті жертви (і вивести релігію і духовну свідомість на вищий щабель) сказав що буде останньою жертвою за всіх, щоб вже ніхто нічого не жертвував нарешті, а почав любити і прощати, радіти і замість напружуватися судомно - трохи довіритися Світу (Життю, Богу, Плинності) - "пташки не сіють не жнуть.. і ви не напружуйтеся, все буде добре" (медитативний аутотренінг :)) )
соррі що трохи сумбурно.